Народилася вона 5 березня 1234 року в Естергомі, донькою угорського короля Бели IV та Марії Ласкаріни з візантійського цісарського роду. Тож кров мала королівську з обох боків. П’ятирічною дитиною, 1239 року, вона прибула до Польщі, і у Войничі її заручили з Болеславом, сином Лешека Білого. Шлюб відбувся в Кракові «після 1246» року, а подружжя, як переказує традиція, було чистим.
Володарка і княгиня Сонча
Року Божого 1257, другого дня березня, у Корчині князь Болеслав, якого нащадки прозвали Сором’язливим, віддав своїй дружині Сондецьку землю. І не з примхи лише, а як плату за посаг. Сорок тисяч гривень срібла привезла була угорська королівна, і все це пішло на підняття з попелу князівства, яке татари 1241 року спустошили вогнем і мечем. «Історичний атлас польських міст» пов’язує ж це надання з коштами, позиченими на локацію Кракова того самого року.
На якому праві вона тримала цю землю, про те вчені й досі ламають списи. Одні пишуть про повну власність із князівською владою, другі – про довічне володіння, ще інші – за копією документа 1661 року – про заставу Сонча і 28 сіл. Певне одне: відтоді вона титулувалася domina et princeps de Sandech – володарка і княгиня Сонча.
Із села – місто
«Заснування міста 1257 року» – так пишуть путівники, але це спрощення. Локаційний акт пропав безслідно, а локацію на німецькому праві обережно датують 1257–1273 роками. Ще 4 червня 1268 року в Корчині Кінга надала солецтво Сонча такому собі Пишові (Pyschon) – Сонч був тоді селом із солтисом. Але вже 18 квітня 1273 року документ, що звільняв міщан від мит, називає війта Михала, advocatus de civitate nostra Sandecz – війта «нашого міста Сонча». Між цими датами село стало містом. Наступний митний привілей прийшов 1278 року.
Планування нового міста наслідувало спиські й угорські взірці – Кошиць, Пряшева, Левочі, Бардієва, Подолинця – з мірою «малого» шнура завдовжки 125 стіп. Кінга привезла з батьківщини не тільки срібло, а й взірець. Парафіяльний костел узяли під опіку свята Єлизавета і свята Маргарита – тітка й сестра княгині.
Володарка Сонча дбала й про околиці. Вона надавала млини в Подеґродзі (Podegrodzie), поселенців у Ґолковіцах (Gołkowice) звільнила від податків на 30 років в обмін на корчування пущі, а парафія в Беґоніцах (Biegonice) отримала 1269 року перший костел. Локаційний акт Ґолковіц 1276 року віднайшов в Оссолінеумі проф. Станко.
Монастир убогих пань
У західній частині тераси постав монастир францисканців із костелом святого Станіслава, призначений для дванадцяти братів. 1287 року в ньому відбулася провінційна капітула. 7 грудня 1279 року помер Болеслав, і овдовіла Кінга вирушила до Сонча.
Фундаційний акт монастиря кларисок датовано 6 липня 1280 року. Кінга передала конвентові місто Сонч із митною коморою та 28 сіл – серед них Беґоніце, Барціце, Лонцько й Зажече – з річками, млинами, ставами й бортями. Ці маєтності належали до найбільших серед польських кларисок. 1281 року спільнота вже діяла, а перші сестри прибули зі Скали. Папа Мартин IV підтвердив фундацію 2 липня 1283 року, а близько 1285 року архієпископ Якуб Свінка надав відпусти тим, хто підтримає будівництво монастирського костелу.
Не обійшлося без суперечки. Лешек Чорний, наступник Болеслава, оспорював права Кінги на Сондеччину. Угода, у якій посередником був єпископ Павел із Пшеманкова, залишила їй Сондецьку землю в обмін на зречення Бєча і Корчина.
Татари біля брам і останні роки
У грудні 1287 і січні 1288 року прийшла тривога: татарський напад змусив Кінгу й сестер утікати до замку в Пенінах біля Кросценка. Татари спалили дерев’яний костел у Беґоніцах, який Кінга відбудувала 1288 року. У січні того ж року угорці розбили монгольський загін circa castrum Zandech – «біля городу Сонч». Чи йшлося про город у Подеґродзі, чи про саме місто, – невідомо.
Після бурі настала монастирська тиша. 1288 року Кінга розпочала новіціат, а 24 квітня 1289 року склала обіти з рук єпископа Павла. Чи була вона формально настоятелькою (абатисою), джерела мовчать; настоятелькою після неї стала Ґрифіна. 21 вересня 1291 року почалася хвороба, а 24 липня 1292 року Кінга померла в Старому Сончі (Stary Sącz). Її поховали в каплиці монастирського костелу.
Залишила вона по собі тривкий доробок. Клариски зберегли музичні рукописи XIII століття – хоральні книги з дописаною поліфонією і фрагмент бл. 1300 року, імовірно скопійований на місці, з кондуктом Omnia beneficia. Від нього взяв назву нинішній фестиваль давньої музики.
За кілька місяців після смерті Кінги, 8 листопада 1292 року, король Вацлав II видав локаційний привілей Нового Сонча (Nowy Sącz). Для міста Кінги починалася нова, важча доба.
На старих і нових фотографіях
